Проблеми застосування працівниками митниці ст. 483 Митного кодексу України | Приватна юридична практика

Блог

Проблеми застосування працівниками митниці ст. 483 Митного кодексу України

Проблеми застосування працівниками митниці ст. 483 Митного кодексу України

  • Листопад 26, 2015

Відповідно до ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Однак, на практиці працівники митниці досить часто невірно застосовують  ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Як приклад, можна навести справу, в якій мало місце складення працівниками митниці протоколу відносно громадянина України за ознаками правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, у зв’язку з тим, що останнім було надано митному органу довіреність, яка на їхню думку містить неправдиві відомості щодо факту підписання зазначеного документу його довірителем.

З конструкції ч.1 ст. 483 Митного кодексу України вбачається, що вона підлягає застосуванню до особи виключно при наявності однієї з наступних умов:

  • переміщення або вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів;
  • переміщення або вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом надання одним товарам вигляду інших;
  • переміщення або вчиненні дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом;
  • переміщення або вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З вищенаведеного вбачається, що стаття 483 Митного кодексу України не передбачає відповідальності за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний контроль України з приховуванням від митного контролю з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів що містять неправдиві відомості щодо факту підписання довіреності конкретною особою.

Тобто викладення вищенаведених дій, вчинених громадянином України і кваліфікованих як порушення митних правил, не відповідає переліку дій, викладених в диспозиції ч.1 ст.483 МК України.

Таким чином, подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів що містять неправдиві відомості щодо факту підписання довіреності конкретною особою (як то стверджують у даному випадку працівники митниці) не є підставою для застосування ст. 483 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Апеляційного суду Чернігівської області від 10.03.2015 року у справі № 751/13129/14.

Принагідно, зазначаємо, що провадження у вищенаведеній справі про притягнення громадянина України  до відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, що свідчить про вірне застосування судами ч. 1 ст. 483 МК України.